Історія школи

Одна сторінка з історії школи

Забутим острівком стоїть у Святці "маленька" школа. Так в селі називають давнє одноповерхове приміщення за стадіоном. Колись там навчалися початкові класи. Хотілося б відкрити хоча б одну сторінку з історії тієї школи.

…Далекі 50-і роки. Гамірно, весело навколо "маленької" школи. Весь навчальний рік наповнюється вона дитячим щебетом, сміхом, а подвір'я – іграми, забавками невгамовної дітвори. Але наставало літо і все навколо затихало: у дітей починались канікули, в учителів – відпустки. Та 50-і роки внесли деякі корективи в загальну картину життя. Саме влітку відкривався дитячий садочок (ясла, як тоді називали). Він гостинно відкривав малечі свої двері.

В 1954 році колгоспні збори постановили: в приміщенні "маленької" школи організувати дитячий садок. Тут, як і завше, не обійшлося без жіночих рук, материнської турботи. Завідуючою сільським дитячим закладом призначили молоду матір Волинець Анастасію. Голова тодішнього колгоспу Тритько Віталій Іванович завжди і в усьому допомагав дітям. Завідуюча добилась, щоб малечі за рахунок колгоспу пошили зручний одяг: дівчаткам – платтячка із квітчастого ситцю, а хлопчикам – темно-голубі костюмчики з шортами.

В "малій" школі на той час було три кімнати. Діти в одній гралися, в іншій – спали, а третьою була їдальня. Навпроти школи стояла покинута хатина, в якій була кухня і комора дитячого садка. У спаленьці рядочками стояли маленькі дерев'яні ліжечка, виготовлені колгоспними майстрами. А постільна білизна була пошита місцевими жінками-кравчинями. Колгосп справно постачав продукти. Вдосталь було гречаної крупи, ячмінної, пшона, молока. Трачук Марія раз в тиждень пекла хліб. Регулярно давали дітлахам мед. Годували 4 рази в день. Перед вечерею був "полудник", який малеча любила понад усе, бо кожен з них одержував скибку хліба з медом і запашний квітковий чай. Анастасія Калістратівна проводила з дітьми ігри, екскурсії, бесіди. Зі старшою групою ходила на зернотік, в машинний парк, а з меншою – то на став, то в поле. Дітям в садочку дуже подобалось. З деяких сімей приходило по 2-3 малолітніх дітей. Батьки були раді, що діти охоче вранці збирались і йшли в дитячий садочок. Йшли на цілий день. Тому їхні батьки спокійно могли віддаватись роботі.

Колгоспний дитсад мав свій обслуговуючий персонал. Цей колектив складався, в основному, зі старших жінок: Задерей Марії, Федорук Гапи, Сацюк Федори (няньки), а Троян Анастасія працювала кухарем. На кухні трудитись було особливо важко: палили трісками, які привозили з колгоспної майстерні. А інколи це паливо доводилось приносити на власних плечах самим жінкам. Вони доставляли з ферми молоко. Було дуже нелегко працювати. Але всі труднощі сприймались колективом садочка як щось само собою зрозуміле. Колектив дитячого садочку працював з особливою старанністю і великою любов'ю. Діти відчували материнську турботу, піклування про них. Робочий сезон тривав до першого вересня. Коли ж починалося навчання в школі, садочок припиняв свою роботу.

Ось так було в ті далекі 50-і роки.

РОЗВИТОК ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В С. СВЯТЕЦЬ

Після реформи 1861р. значно розширилася мережа закладів початкової освіти. У 1864 і 1871 рр. урядом були прийняті положення, які регулювали розвиток освіти. Вони дозволяли займатися освітньою діяльністю земствам, які приступили до розвитку мережі початкових шкіл.

В 1875 році у Святці відкрито однокласне сільське училище, що утримувалося за рахунок селян. Сільська громада за власні кошти побудувала приміщення для училища й вчителя. В 1882 р. це училище стало однокласним народним училищем Міністерства освіти. З казни щорічно йому відпускалося 226 карбованців, а сільська громада доплачувала 420 карбованців 50 копійок. В школі навчалося 72 учні (67 хлопчиків і 5 дівчат). Завідувачем школи був Радецький М.П. Однак цієї школи було замало, щоб охопити навчанням усіх дітей. Лише близько 15% дітей була охоплена навчанням. В школі викладали Закон Божий, читання, письмо, чотири арифметичні дії.

На рубежі ХІХ – ХХ ст. за рахунок держави було збудовано нове приміщення школи на північній околиці села. В цих роках було відкрито двокласове училище з математичним нахилом. Тобто, після початкової школи ще потрібно було навчатися два роки. Хто закінчив дану школу, той міг працювати бухгалтером. Двокласову школу закінчили Басюк Трохим, Хомут Сава, Качан Григорій, Павлюк Макар. Завідуючим двокласової школи Був призначений Сідлецький Олександр. Він викладав російську мову і літературу. Добре розумівся в музиці і співах. Часто керував хором в церкві.

Батьки й громадськість села добивалися, щоб дітей навчали основам природознавства, хімії, фізики, географії, історії. В 1908 році на 3440 жителів села в школі навчалося 118 дітей при двох учителях. В 1909 році була відкрита однокласна жіноча церковно - парафіальна школа на 49 учнів, при одному учителі. Завідувала школою молода вчителька Л.К., на якій згодом одружився Сідлецький О.

В 1909 році двокласову школу було реорганізовано в 3-х класову народну школу. Навчання проходило 5 років. Навчалось дітей – 145, при трьох учителях. Але й ця школа не задовольняла потреб дітей у навчанні. Школу селянські діти відвідували з великими труднощами. Немаючи одягу і взуття, учні часто пропускали уроки. Навчання переважно проходило на російській мові, адже Святець будучи центром волості входив до складу Волинської губернії Російської імперії. Кожного року кількість учнів в школах збільшувалась.

В роки революції та громадянської війни школи не працювали. Після того, як поляки залишили село, виконавець з волосної Ради оповістив батьків, щоб дітей посилали до школи. З 1921 року повністю почалося навчання у чотирирічній трудовій школі. Директором школи був той же Сідлецький Олександр. На той час потреба в навчанні селянських дітей була дуже велика, але за браком приміщень не було можливості всіх охопити навчанням. Вчителі працювали у дві зміни і навіть у вечірній час. Навчанням були охоплені не тільки діти, але й доросле неписьменне населення. Для навчання грамоти (писемності) залучали грамотних активістів села. Навчання проводили в окремих селянських хатах.

Влітку 1924 року відбувався районний з'їзд Рад. На цьому з'їзді делегати від села Святець поставили питання про відкриття в селі семирічної школи. Керівники району не планували відкривати в селі семирічку через брак коштів. Але такі делегати, як Пасько Гнат, Пащук Дорофей у своїх виступах доводили про необхідність семирічної школи у Святці. Вони свого добилися, В 1924 році чотирирічну трудову школу було перетворено у семирічку. Це була перша семирічна школа в районі. Школу відвідувало 232 учні. Тут працювало п'ять учителів. У школі знайшли притулок 16 дітей з охоплених голодом Саратовської і Самарської губерній.

Директором школи був призначений Магдійчук Д.С. Трудовій школі передали поміщицький будинок, за нею закріпили 10 десятин землі, відібраної у поміщиці М.К.Косаковської. При школі відкрили бібліотеку, де було 420 книг. 27 жовтня 1924 року було створено піонерську організацію, до якої вступило 60 дітей.

В 1924р. у Святці проживало 3874 чол., з них 1894 чол. віком від 18 до 40 років були неписьменними. В жовтні 1923 року в селі відкрито лікпункт, де навчалося 88 чол. Тут працювала вчителька Л.К. Сідлецька. У 20-х – 30-х роках директорами семирічки були Магдійчук Д.С., Бондарчук Л., Кондратов В., Кравченко О., Ус В., Черняков П., якого в 1940 році було мобілізовано в армію. Черняков П. школу передав Осипчуку І., який керував школою до німецької окупації.

В 1935 році семирічну школу було перетворено в середню. Для неї за кошти держави в 1939 році побудовано двоповерхове приміщення. В 1940 році в середній школі навчалося 878 учнів, працювало 27 вчителів. Того ж року в селі відкрито вечірню семирічну школу. Завдяки зусиллям вчителів та сільських активістів у Святці в довоєнні роки ліквідовано неписьменність.

Під час німецької окупації всі шкільні приміщення були спалені німецькими прибічниками. Проте, не дивлячись на відсутність будинків, зразу ж після звільнення села почала працювати семирічна школа, класи якої були розміщені в хатах колгоспників (в п'яти хатах). Директором школи був призначений Кашкін О.В.. Йому довелось збирати шкільне майно, яке люди розібрали під час окупації. Громадськість села виготовила примітивні парти, столи, лавки.

Вишневський С.А.В грудні 1945 року директор Кашкін О.В. переїхав до Харкова. На посаду директора призначають Паламарчука Івана Антоновича. З 15 серпня 1946 року директором школи призначено Вишневського Станіслава Антоновича.

В 1946 році відчинила двері і вечірня семирічка. Дирекція школи, громадськість села піднесли клопотання про відбудову шкільних приміщень. Держава відпустила 360 тис. крб. Відбудова проходила народним методом. На 1 вересня 1950 року двоповерхова школа була готова до навчання. Її класи заповнило понад 800 учнів. Протягом 50-х – 80-х років збільшувалась кількість вчителів з вищою освітою. Відповідно урядових постанов та Закону про освіту всі випускники почали одержувати повну середню освіту.

Учительський колектив 1948 року
Учні 4 класу 1948 року
Учні 6 класу 1948 року
Учні 7 класу 1948 року
Учні Святецької ЗОШ
Учні Святецької ЗОШ

В 1975 році за рахунок державних коштів було побудовано Будинок вчителя – чотириквартирний. В 1980 році відкрито пришкільний інтернат на 50 місць. В ньому стали проживати учні 9-х – 10-х класів із сусідніх сіл – Лисогірки, Мар'янівки, Вороновець, Осник, Молоткова, Довгалівки.

1981 – 1982 навчальний рік розпочався в наявності 615 учнів, які навчалися в 20-ти класах. Було 6 груп продовженого дня. Дітей навчали і виховували 47 вчителів. Навчання проходило у дві зміни: перша з 830 до 1400, друга – з 1430 до 2000. 1 вересня 1985р. було відкрито для навчання нове приміщення школи на 624 місць.

Подчинюк М.Т.У зв'язку з виходом на пенсію директора школи Вишневського С.А. у 1981 році призначено Подчинюка М.Т. вчителя історії директором Мануїльської середньої школи.

Займану посаду обіймав на протязі 30 років. На педагогічній ниві пропрацював 48 років. За вагомий внесок у розвиток освіти та виховання підростаючого покоління Подчинюк М.Т. був удостоєний звання вчитель-методист та знак «Відмінник народної освіти УРСР», численні грамоти та дипломи. Як кращий освітянин області Микола Тимофійович був обраний делегатом ІІ Всеукраїнського з'їзду вчителів. Зробив чималий внесок у навчання і виховання учнівської молоді та кваліфікації молодих спеціалістів. Поряд із педагогічною діяльністю займався активною громадською роботою. Неодноразово був обраний депутатом до сільської та районної ради. Микола Тимофійович був авторитетним освітянським діячем, щирою, доброзичливою людиною, висококваліфікованм фахівцем. Таким його пам'ятають усі.

У 2007 році в школі навчається 327 учнів.

Мастій Л.В.Червень 2011 р. – на посаду директора Святецької ЗОШ І-ІІІ ступенів призначено Любов Іванівну Мастій.

З 1986 року працювала вчителем біології у Святецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Нагороджена Грамотами та Дипломами. За свій активний внесок у розбудову освітянської галузі одержала кваліфікацію вчителя вищої категорії у 1996 році. Згодом у 2011 році було присвоєно педагогічне звання «Старший вчитель». Досвід Мастій Любові Іванівни переданий в районний та обласний методичні кабінети біології.

Педколектив 2011 року

В даний час у школі навчається 215 учнів.

Мастій Н.В.

Історія школи продовжується…. Я, ти, ми є частинкою її, адже історія це перш за все люди, їх поступки, вчинки, поступи життя. Сьогоднішнє стає минулим, так було завжди, так завжди буде. Лише тоді ми будемо українцями, коли пам'ятатимемо своє коріння та традиції, якщо не буде моралі, то все інше буде неважливим.